ні Міжнародною торговельною палатою, збірники звичаїв торгових портів тощо.
  2. Звичаї, як зазначено в ч. 2 коментованої статті, мають підлегле становище не лише щодо законодавства (інших нормативних актів, прийнятих державою), але і щодо договору. Сторони вправі включати в договір умови, що суперечать звичаям ділового обороту. Так само вони можуть трансформувати звичаї ділового обороту в умови договору, і в цьому випадку звичаї втрачають си-лу джерел цивільного права.
  Звичаї торгового обороту можуть застосовуватись як норми, що визначають умови зобов'язальних правовідносин (див. статті 526, 529, 531,532 ЦК), так і використовуватися при тлумаченні умов договору (ст. 213 ЦК).
  Стаття 8. Аналогія
  і. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
  2. У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
  1. Для застосування положень цієї статті потрібно дотримання двох необхідних умов. По-перше, відносини, про які йдеться в статті, мають перебувати в межах правового простору, що регулюється цивільним законодавством. По-друге, ці відносини не врегульовані конкретними правовими нормами, що містяться в законах, інших нормативних актах чи звичаях ділового обороту. Іншими словами, щодо цих відносин є прогалина у джерелах цивільного права. Посилання в ч. 1 цієї статті на договір здається неправомірним, оскільки угода сторін, тобто договір як такий, не належить до числа джерел цивільного права. Більше того, саме