івників;
  комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
  вільне розпоряджання прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
  самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
  Підприємницькими визнаються лише ті товариства, які підпадають під дві такі ознаки:
  мета товариства — отримання прибутку;
  учасники, члени товариства мають право на отримання прибутку від діяльності товариства.
  ЦК дає вичерпний перелік видів підприємницьких товариств, виділяючи такі:
  господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) (див. коментар до статей 119, 133, 140, 151, 152 ЦК);
  виробничі кооперативи (див. коментар до ст. 163 ЦК).
  108
  
  Стаття 85
  Стаття 85. Непідприємницькі товариства
  1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
  2. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
  
  1. Основною відмінністю між підприємницькими та непідприємницькими товариствами є мета їх діяльності та можливість отримання їхніми учасниками (членами) прибутку.
  2. ЦК встановлює, що правовий статус непідприємницьких юридичних осіб встановлюється законом. Сьогодні існує значна кількість законодавчих актів, які визначають статус окремих видів непідприємницьких товариств, зокрема:
  Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» визначає правовий статус творчих спілок, встановлюючи, що творчі спілки — це добровільні об'єднання професійних