ути зафіксований у відповідному документі.
  2. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
  1. У систему джерел цивільного права вводяться звичаї, у тому числі звичаї ділового обороту, які застосовуються в сфері підприємницької діяльності. Сфера підприємницької діяльності не пов'язується з якою-небудь сферою економічного життя суспільства або територією. Звичаї можуть бути галузевими, міжгалузевими, міжнародними, загальнонаціональними, регіональними, локальними та ін. Важливо, що за своїм призначенням і природою вони належать до групи джерел цивільного права, застосовуваних у сфері цивільно-підприємницького обороту. Звичай — це джерело зобов'язального, а не речового права.
  В абзаці 2 ч. 1 коментованої статті наведено поняття звичаю як правила поведінки, тобто правової норми, не передбаченої цивільним законодавством. При вичленовуванні правил поведінки, що належать до звичаїв, посилання лише на відсутність законодавства, як про це говориться в нормі, недостатнє. Звичаєм ділового обороту може вважатися правило поведінки, не передбачене також іншими офіційними актами, прийнятими державою в сфері її нормо-творчої діяльності (указами Президента України, постановами KM України, відомчими нормативними актами).
  Правило поведінки, яке розглядається як звичай, повинне бути стійким у відповідній сфері діяльності. Крім того, як здається, зазначене правило повинне бути і загальновизнаним. Тобто варто говорити про сформоване і широко застосовуване правило поведінки в якій-небудь області діяльності.
  За формою вираження воно може бути усним чи письмовим, зафіксованим у якому-небудь документі. Звичаями ділового обороту є «Міжнародні правила тлумачення торгових термінів» («Інкотермс»), видавані