психічної хвороби або недоумства може бути розпочата за заявою членів його сім'ї, профспілок та інших громадських організацій, прокурора, органів опіки та піклування, психіатричного лікувального закладу. Держава гарантує вирішен-
  80
  
  Стаття 60
  ня в установленому порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади (ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІН (ВВР. - 2000. - № 19. - Cm. 143).
  Заява про визнання громадянина недієздатним подається до суду за місцем проживання цього громадянина, а якщо він перебуває на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, то за місцем знаходження лікувального закладу. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. На підтвердження такого стану заявник повинен надати певні дані, якими можуть бути довідки про стан здоров'я, виписка з історії хвороби та інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.
  Суддя в порядку підготовки справи до розгляду при наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумство громадянина призначає для визначення його психічного стану судово-психіатричну експертизу. Відповідно до п. 4 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28 березня 1972 р. № 3 в ухвалі про призначення судово-психіатричної експертизи в справах про визнання громадянина недієздатним на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання: 1) чи хворіє цей громадянин на психічну хворобу; 2) чи розуміє він значення своїх дій та чи може керувати ними.
  У виняткових випадках, коли особа, щодо