дповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою.
  У разі вчинення недієздатною фізичною особою правочину без згоди на це опікуна цей правочин є нікчемним (див. ст. 226 ЦК).
  На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
  Певні заходи щодо охорони особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, встановлюються цим Кодексом та законами, зокрема це стосується заходів медичного характеру. Так, згідно зі
  7ГІ
  
  Стаття 58
  ст. 285 ЦК опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.
  Відповідно до ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ (ВВР. - 1993. - № 4. -Ст. 19) на медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики та лікування) необхідною є згода інформованого пацієнта або його законного представника (якими, зокрема, є опікуни і піклувальники відповідно до ст. 242 ЦК, хоча в науковій літературі це питання є спірним, оскільки опікуни та піклувальники призначаються не законодавчим, а адміністративним актом).
  У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника (ст. 284 ЦК, ст. 43 Закону). Якщо законний представник пацієнта не дає згоду на певне медичне втручання і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування. Це положення стосується, зокрема, умов та порядку застосування трансплантації. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних