, встановлених законом.
  1. Для того щоб фізична особа могла самостійно діяти в цивільному обігу, вона повинно мати цивільну дієздатність. Під цивільною дієздатністю розуміється здатність особи своїми діями здобувати для себе цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. У поняття дієздатності включають правочиноздатність і деліктоздатність. Деякі автори включають до неї також трансдієздатність І тестаментозданість (див., наприклад: Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. — К., 2001. — С. 92). До змісту дієздатності входить не тільки здатність особи своїми діями набувати для себе цивільні права й обов'язки, але і здатність самостійно здійснювати свої цивільні права й обов'язки, а також здатність нести відповідальність за свої неправомірні дії.
  2. Основна відмінність цивільної дієздатності від цивільної правоздатності полягає в тому, що правоздатна особа, яка не має дієздатності, також може набувати цивільні права й обов'язки, але не своїми діями, а за допомогою своїх законних представників: батьків, усиновлювачів, опікунів. Отже, правоздатна особа може бути і недієздатною, але недієздатна особа завжди правоздатна. Наявність в особи дієздатності означає здатність розумно бажати певних наслідків своєї дії, повністю усвідомлювати свої дії і керувати ними. Тому дієздатність особи залежить від її віку і стану психіки. Для наявності правоздатності ці фактори не мають значення. Для дієздатності необхідно, щоб особа мала нормальну і досить зрілу психіку.
  Правоздатність і дієздатність особи не може бути обмежена. Обмеженість дієздатності можлива тільки у випадку й у порядку, передбаченому законом. Зокрема, у випадку обмеження цивільної правоздатності настає й обмеження цивільної дієздатності. Разом Із тим, можливе обмеження цивільної дієздатності без обмеження цивільної правоздатності. Так особа;