ції, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
  4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
  5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
  1. Відповідно до положень статей 32, 56, 62 Конституції України і норм ЦК, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їхніх прав і свобод та законних інтересів. Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб та є одним із засобів захисту порушених цивільних прав і інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК.
  Закон пов'язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи (див. коментар до ст. ст. 216, 280, 611, 1167 ЦК). Вимоги про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, а також у випадках, передбачених статтями 39, 200, 225, 226, 230—233, 276, 298, 332, 386, 393, 700, 1076, 1168 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. У випадках, передбачених законодавством, відшкодування моральної шкоди може мати певні особливості (див. наприклад, ст. 17 Закону України від 23 вересня 1997р. "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів").
  2. Стаття встановлює, яку