(див наприклад, коментар до ст. 350-354 ЦК).
  Принцип свободи договорів полягає в наданні особі користуватися на свій розсуд двома можливостями а) можливості укладати договори (або утримуватися від укладення договорів); б) можливості визначати зміст договору на свій розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю контрагента і обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
  Принцип свободи підприємницької діяльності, не забороненої законом, означає закріплення у законодавчому порядку загального права на заняття підприємницькою діяльністю, знов таки, на свій власний розсуд, а також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права. При цьому у коментованій нормі йдеться про свободу підприємницької діяльності, “не забороненої законом”. Отже у ЦК розрізняються два види підприємницької діяльності а) забороненої законом, б) не забороненої законом. Перша з них є правопорушенням і тому тягне застосування засобів відповідальності, передбачених відповідними охоронними галузями права (адміністративно-правових, кримінально-правових тощо). Натомість, заняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом, є реалізацією засадного принципу приватного права “Дозволено все, що не заборонено законом”.
  Принцип судового захисту цивільного права та інтересу розвиває положення ст.124 Конституції України, згідно з яким правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому судовий захист можливий як щодо тих цивільних прав, котрі прямо вказані в ЦК, так і стосовно тих, що випливають із норм Конституції України чи іншого закону (див постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”). Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не