протиправного посягання або небезпеки такого.
  Зважаючи на можливість заподіяння шкоди цивільним правам інших осіб при застосуванні самозахисту (заподіяння шкоди майну, немайновим благам), то він допускається при дотриманні таких умов: а) заподіяна шкода має бути менш значною; б) реальна небезпека, яка загрожувала цивільним правам особи за даних обставин, не могла бути усунена іншими засобами. Застосування цього способу у вказаних межах звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну третій особі, яка порушила або порушує права та інтереси того, хто захищається.
  Одним із проявів самозахисту слід визнати притримання майна кредитором, незважаючи на те, що цивільне законодавство визнає цю дію як один із способів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 594—597, 856, 874, 916, 1019 ЦК та ін.). Притримання речі допускається, доки зобов'язання не буде виконане.
  Крім того, вимоги кредитора, який притримує річ, можуть бути задоволені із вартості цієї речі. У таких випадках володілець (носій) майнових прав захищає свої права та інтереси власними діями, не звертаючись до суду.
  Усі дії того, хто захищається, повинні бути спрямовані виключно на припинення порушення власного права. Якщо мета досягнута, то подальші дії особи, яка допустила порушення інтересів уповноваженої особи, не можуть визнаватися самозахистом. Факти перевищення меж самозахисту встановлюються юрисдикційними органами.
  
  Стаття 20. Здійснення права на захист
  1. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
  2. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
  1. Серед способів захисту, визначених ст. 16 ЦК, можна виділити: способи, які можуть застосовуватися судом (визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку до виконання та ін.); способи, які можуть