цивільних прав. Для нього характерне те, що суб'єкт цивільного права захищає себе власними діями. У порівнянні з іншими способами захисту — це захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.
  Самозахистом не слід визнавати проведення заходів щодо охорони свого майна, звернення до третіх осіб, які надають послуги з приводу забезпечення схоронності майна чи особи. Самозахистом у даному випадку буде тільки перешкоджання будь-яким третім особам, які неправомірно посягають на цивільні права, фізична відсіч, заподіяння шкоди майну (а іноді й іншим об'єктам) осіб, які порушують цивільні права, і т. д. Можливе й знищення об'єктів, за допомогою яких порушуються права особи, а іноді і заподіяння шкоди здоров'ю громадян (фізичних осіб), які допускаються, наприклад, фізичне знищення майна і нематеріальних цінностей громадян.
  Самозахист може проводитися і юридичною особою. Може здійснюватися колективно для захисту спільного права.
  2. Самозахист допускається за таких умов: а) порушення права або ймовірність (небезпека) його порушення; б) необхідність припинення (попередження) порушення; в) застосування заходів, які відповідають характеру та змісту правопорушення.
  Коментований спосіб захисту повинен відповідати наступним вимогам: розмірний, тобто заподіяні несприятливі наслідки суб'єктивному праву іншої особи, яка посягала на права особи, яка захищається, є такими, що відповідають один одному, тобто заподіяння шкоди особі не повинно обумовлюватися посяганням на майнові права уповноваженої особи; відповідати вимогам закону, тобто дії, які вчиняються на самостійний захист свого права, повинні бути санкціоновані законом, не виходити за межі дозволеного у цьому випадку; перебувати у межах необхідної оборони, що означає здійснення зменшення чи позбавлення права іншого суб'єкта тільки внаслідок