країна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави тощо не іменуються “особами”, хоча і визнаються учасниками цивільних відносин Це пов’язане з тим, що вони є суб’єктами не приватного (цивільного), а публічного права. Участь у цивільних відносинах для них є не головним призначенням, а лише зумовлена певною ситуацією. Саме це і підкреслюється в термінології коментованої статті
  Таким чином, ЦК розрізняє два види суб’єктів цивільних відносин – особи приватного права і – особи публічного права.
  Але з точки зору цивільно-правової, і ті й інші, як суб’єкти цивільного права, перебувають у рівному становищі.
  Склад учасників конкретного цивільного правового відношення не є незмінним і може змінюватися внаслідок правонаступництва.
  
  Стаття 3. Загальні засади цивільного законодавства
  1.Загальними засадами цивільного законодавства є:
  1)неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
  2)неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
  3)свобода договору;
  4)свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
  5)судовий захист цивільного права та інтересу;
  6)справедливість, добросовісність та розумність.
  
  1. Засади (або ж принципи) цивільного законодавства — це ті визначальні ідеї, згідно з якими здійснюється регулювання особистих немайнових та майнових цивільних відносин. У ст.3 ЦК йдеться саме про “головні засади”, тобто про ті універсальні принципи, які є основою всього цивільного права України. Крім цих загальних засад існують також допоміжні, додаткові принципи, на яких ґрунтуються норми окремих цивільно-правових інститутів: засади правового становища особи; засади права власності; засади договірного права; засади спадкування тощо.
  Слід звернути увагу на те, що хоча у коментованій статті говориться