нцію до відмови від невиправданих обмежень їхньої правосуб’єктності. Якщо ст. 26 ЦК 1963 р встановлювала спеціальну правоздатність юридичних осіб, то ст.91 ЦК 2003 р передбачає, що юридична особа може мати такі ж самі права і обов’язки, як і особа фізична, за винятком тих, передумовою володіння якими є природні властивості людини.
  Крім цивільної правоздатності для набуття цивільних прав і обов’язків важливе значення має цивільна дієздатність, тобто здатність особи своїми діями набувати для себе цивільні права і створювати цивільні обов’язки. Дієздатність у ЦК визначено тільки стосовно фізичних осіб (ст.30) Такий підхід пояснюється тим, що стосовно юридичних осіб ці два поняття завжди існують нерозривно. Тому наявність правоздатності в організації означає, що вона володіє також і дієздатністю У зв’язку з цим іноді вживається термін “праводієздатність юридичної особи”.
  Поняття дієздатності охоплює можливість здійснювати широке коло дій з юридичними наслідками. Тому у її складі розрізняють:
  правочиноздатність — здатність здійснювати правомірні дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов’язків;
  деліктоздатність — здатність особи нести відповідальність за вчинене цивільне правопорушення;
  тестаментоздатність — здатність особи залишати заповіт і бути спадкоємцем за заповітом;
  трансдієздатність — здатність особи бути представником і тим, кого представляють.
  2. Учасниками цивільних відносин можуть бути також суб’єкти публічного права держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, Іноземні держави тощо.
  Стосовно вказаних суб’єктів недоцільно розрізняти їхню правоздатність і дієздатність, оскільки ці поняття тут виступають як єдине ціле, а отже йдеться про цивільну правосуб'єктність вказаних суб’єктів.
  Варто звернути увагу на те, що на відміну від фізичних та юридичних осіб держава