коном порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
  1. Міжнародний договір — це угода двох або кількох держав, що містить норми права про встановлення, зімну або припинення прав і обов'язків у відносинах між ними. Він може називатися по-різному: договір, угода, пакт, конвенція, протокол та ін.
  Залежно від рівня, на якому укладається міжнародний договір, він може бути міждержавним, міжурядовим, відомчим, а залежно від кількості сторін — двостороннім або багатостороннім.
  Чинні міжнародні договори, які регулюють цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 9 Конституції України має йтися не просто про "надання Верховною Радою обов'язковості міжнародному договору", а саме про "чинність" такого договору, внаслідок чого він і стає частиною національного українського законодавства.
  Порядок набрання чинності міжнародними договорами встановлено ст. 20 Закону України "Про міжнародні договори України". Ця норма передбачає, що до числа міжнародних договорів, положення яких мають застосовуватися в Україні, належать: договори, ратифіковані Верховною Радою України; договори, затвердження, прийняття або приєднання до яких здійснено на підставі рішень Верховної Ради України або Президента України; договори, які набрали чинності з моменту підписання їх Президентом України. Вказані договори підлягають опублікуванню у "Відомостях Верховної Ради України", у газеті Верховної Ради України "Голос України", а також у "Зібранні чинних міжнародних договорів України".
  2. Міжнародні договори, чинні в Україні, мають пріоритет перед національним законодавством. Положення ч. 2 ст. 10 ЦК відображає загальну тенденцію до гармонізації міжнародних