кому праві для визначення прав та обов'язків за контрактом може мати і заведений порядок, а саме ті умови, яких додержуються дані контрагенти у своїх взаємних ділових відносинах.
  Його значення полягає в тому, що попередні ділові відносини між сторонами могли створити, як відзначалось у правовій літературі, припущення щодо умов, які необхідно мати на увазі в новому контракті в разі відсутності в ньому прямо висловленого положення із спірного питання .
  Правова система США, а саме місце в ній торгового звичаю, має деяку специфіку порівняно з Великобританією: в американських судах напрочуд рідко розглядаються справи, пов'язані з використанням звичаїв. У зв'язку з цим право США висуває свої вимоги до звичаю.
  У підготовленій у 1932 р. Американським інститутом права неофіційній, але авторитетній, кодифікації - Зведенні договірного права - торгова традиція тлумачиться як звичайна або звичаєва практика (§ 245). Подальший розвиток цього положення знайшов відображення в Єдиному комерційному кодексі США (ЄКК), де у п. 2 ст. 1-205 говориться, що будь-яка практика або порядок ділових відносин, дотримання яких у певних місцях, професії або сфері діяльності має настільки постійний характер, що виправдовує очікування їх дотримання також і у зв’язку з даною угодою.
  Таким чином, тут основним критерієм є постійність дотримання торгової традиції. Вимога розумності зберігає свою силу з метою недопущення визнання протиправних традицій. Подальше дотримання традицій торговельними колами свідчить про відповідність традицій цій вимозі.
  Поняття звичаю не визначене у французькому законодавстві і тому це дає великий простір ученим на практично довільне тлумачення цього явища (хоча вони дотримуються певних загальних правил).
  Наприклад у Французькому юридичному словнику торговий звичай - це звичайне повторення однієї і тієї самої практики