ературі торговий звичай визначається як правило поведінки, настільки відоме в даній сфері ділового життя, що воно вважається складовою до укладеного сторонами контракту, якщо тільки воно не було виключене в прямій або непрямій формі.
  Таким чином, торговий звичай тісно пов'язаний з відносинами сторін за договором.
  У братинській термінології більше використовується термін “традиція” відносно торгового звичаю, а “звичай”- щодо звичаю взагалі.
  Існують кілька критеріїв, яким мають відповідати торгові традиції за британським правом:
  * торгова традиція повинна мати характер загального правила: її мусять дотримуватись у всіх випадках, у яких вона застосовується, або в більшості їх;
  * торгова традиція має бути відомою, тобто бути настільки відомою у відповідній галузі торгівлі, щоб виправдати презумпцію, що сторони в разі укладення контракту мали намір зробити цю традицію невід'ємною частиною своєї угоди.
  Перша та друга ознаки тісно взаємопов'язані: чим суворіше дотримуються традиції, тим вона відоміша, і тим більше підстав припустити, що традиція відома сторонам;
  * торгова традиція має бути визначеною за своїм змістом: якщо традиція не визначена, неможливо напевно сказати, яка звичаєва умова входить до контракту;
  * торгова традиція має бути розумною: вона визнається нерозумною, якщо відповідно до наведених доказів має бути застосованою, незважаючи на виключення її застосування угодою сторін. Оскільки для застосування торгової традиції має важливе значення те, чи знала або повинна була знати її сторона, суди широко тлумачили ознаку «розумності» і відкидали як нерозумні традиції, що були невідомі одній із сторін. Водночас чим розумніше, на думку суду, є традиція, тим імовірніше він визнає, що сторони мали цю традицію на увазі під час укладення контракту.
  Поряд з торговими традиціями важливе значення в британському