дуалізації, що дозволяє відрізнити одну з них від іншої. У нормативно-правових актах інколи вживається термін "назва" юридичної особи, що є аналогічним терміну "найменування".
  Право на найменування пов'язане з такою ознакою юридичної особи, як "виступ в цивільному обігу від свого імені", і виражається в користуванні найменуванням при укладанні угод, на вивісках, на печатках і штампах, на бланках тощо. Найменування юридичної особи має містити інформацію про її організаційно-правову форму, а найменування установи — інформацію про характер її діяльності.
  Юридична особа може мати крім повного скорочене найменування, про що вказується в установчих документах. Наприклад, повне найменування — Товариство з обмеженою відповідальністю "Обрій", скорочене — ТОВ "Обрій". Найменування юридичної особи вноситься до єдиного державного реєстру.
  2. У коментованій статті передбачається можливість для юридичних осіб, що є підприємницькими товариствами, мати комерційне (фірмове) найменування. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування регулюється главою 43 ЦК (див. коментар до ст. 489—491). Право Інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
  Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. В Україні поки що немає спеціального закону, який би встановлював порядок реєстрації комерційного (фірмового) найменування. У Положенні про фірму, затвердженому постановою ЦВК і РНК СРСР від 22 червня 1927 р., передбачено, що право на фірму виникає з моменту, коли фактично почалося користування фірмою і не підлягає особливій реєстрації, незалежно від