(конкретизувати) положення закону. Згідно з ч. 1 ст. 6 допускається як укладення договорів, передбачених актами цивільного законодавства, так і договорів, які взагалі не передбачені такими актами, але не суперечать загальним засадам цивільного законодавства (див. коментар до ст. З ЦК). Таким чином, припускається існування двох видів цивільних договорів:
  1) передбачених актами цивільного законодавства; 2) не передбачених актами цивільного законодавства.
  Що стосується договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, то тут важливим є те, що допускається вчинення будь-якого договору, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Виходячи з принципу свободи договору, особи мають право врегулювати свої відносини на власний розсуд, навіть у випадках, коли договір не згадується в актах цивільного законодавства взагалі. У таких випадках має місце подолання прогалин у законодавстві і договір фактично виступає як форма норми цивільного права. Наприклад, норми права можуть встановлюватися корпоративним договором, яким визначаються правила поведінки членів відповідної корпорації, а також осіб, котрі вступають із цією корпорацією у цивільні відносини.
  2. Частина 2 коментованої статті розвиває принцип свободи договору стосовно визначення суб'єктами цивільного права змісту такого договору. Згідно з цією нормою, договір, що згадується в актах цивільного законодавства, але регламентований ними недостатньо детально, може бути більш детально врегульований самими сторонами у тій частині, яка не врегульована вказаними актами цивільного законодавства. У цьому разі також має місце подолання прогалин у законодавстві із створенням в окремих випадках норми цивільного права.
  3. Оскільки договір, як було вказано вище, має у цивільному праві самостійне значення і може виступати як форма норми цивільного права,