риство) або виробничі кооперативи.
  1. Відповідно до ст. 84 ЦК, підприємницькими товариствами визнаються товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. На відміну від цивільних кодексів інших держав (наприклад, Російської Федерації), ЦК України не дає визначення підприємництва.
  Підприємництво можна визначити як безпосередню самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Визначення підприємництва як виду господарської діяльності дається у ст. 42 Господарського кодексу України.
  Законодавець визначає, що підприємницькі товариства можуть бути створені як господарські товариства будь-яких видів (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.
  Учасники підприємницького товариства можуть брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
  
  Стаття 85. Непідприємницькі товариства
  1. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
  2. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом.
  1. На відміну від підприємницьких товариств (див. коментар до ст. 84 ЦК) Непідприємницькими є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Як правило, такі організації створюються з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та іншої діяльності. Вказане визначення