своє майно, відокремлене від майна його учасників (засновників), членів трудового колективу, інших організацій, громадян, держави тощо. Наявність майна створює матеріальну базу діяльності юридичної особи. Під майном розуміються не тільки речі, але й майнові права та обов'язки (наприклад, право Користування природними ресурсами, приміщеннями). Міра майнової відособленості у різних юридичних осіб може відрізнятися. Однак у всіх випадках можливість володіти, користуватися і розпоряджатися майном має таку міру відособленості майна, яка достатня для визнання організації юридичною особою.
  В. Самостійна майнова відповідальність. За цією ознакою організація, що визнається юридичної особою, зобов'язана нести самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, якщо інше не визначене у законі чи установчих документах. За загальним правилом, засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за його зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями перших. У деяких випадках закон допускає відповідальність засновників (учасників) по боргах юридичної особи (наприклад, у товаристві з додатковою відповідальністю). Однак це не суперечить загальному принципу, оскільки відповідальність у таких випадках є лише субсидіарною (тобто додатковою до відповідальності самої юридичної особи). Винятки з цього правила встановлені для повних товариств.
  Г. Здатність виступати у цивільному обігу від власного імені. Організація, якщо вона є юридичною особою, діє в цивільних правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників, держави, вищих організацій, організації, до складу якої вона входить. Найменування юридичної особи є одним із необхідних заходів її індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одну з них від іншої.
  У літературі висловлюється думка про те, які з указаних ознак є головними,