трьох умов: 1) відносини належать до сфери цивільно-правового регулювання, 2) акт, що регулював їх, втратив чинність, 3) права і обов’язки по цих відносинах виникають і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства.
  
  НЕПЕРЕВІРЕНО
  Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір
  1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
  2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
  3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
  Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
  4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
  
  1. Договір є одним із центральних інститутів цивільного права, оскільки саме за допомогою цієї правової форми (угоди суб'єктів цивільного права) найчастіше створюються, змінюються або припиняються цивільні права і обов'язки. З урахуванням цієї обставини ст. 6 містить норми, що визначають співвідношення договору з актами цивільного законодавства. Зокрема, частина 1 цієї статті конкретизує положення ст. З ЦК стосовно принципу свободи договору, як однієї із засад цивільного законодавства.
  Слід зазначити, що вказана норма дещо відступає від відомої сентенції, котра виголошує, що закони є володарями, а договори — їхніми слугами, оскільки в ній договір розглядається у ширшому значенні, ніж просто категорія, призначена обслуговувати