ом і часткою в праві спільної сумісної власності подружжя, що їй належатиме при поділі цього майна.
  
  Стаття 53. Банкрутство фізичної особи — підприємця
  1. Фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.
  1. Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність. Через це підприємець несе ризик по зобов'язаннях, пов'язаних з його підприємницькою діяльністю. Він може залишитися без коштів, необхідних для виконання своїх зобов'язань перед кредиторами, у тому числі сплати обов'язкових платежів. У цьому випадку він може бути визнаний банкрутом. Під банкрутством мається на увазі визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єктом банкрутства (банкрутом) є боржник, нездатність якого виконати свої грошові зобов'язання, установлена господарським судом. Справи про визнання особи банкрутом підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. При цьому має бути встановлено, що боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, нездатний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів протягом 3-х місяців після настання терміну їх сплати. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи — підприємця може бути подана до господарського суду фізичною особою — підприємцем, чи її кредиторами, за винятком кредиторів, вимоги яких виникли внаслідок заподіяння шкоди життя чи здоров'ю громадян, кредиторів, які вимагають стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру. Ці кредитори можуть заявити свої вимоги, коли вже виникла справа