си держави також вимагають забезпечення стабільності цивільних правовідносин. Для усунення невизначеності в цивільних правовідносинах, викликаних подібною невідомістю, цивільне право передбачає можливість визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
  Питання про визнання громадянина безвісно відсутнім вирішується тільки в судовому порядку за місцем проживання заявника (див. гл. 35 ЦПК).
  Суд може визнати фізичну особу безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1 ст. 43 ЦК). Отже, для визнання особи безвісно відсутньою, насамперед, необхідні: а) відсутність особи в місці її постійного проживання і б) неотримання протягом одного року відомостей про місце її перебування. Необхідно також, щоб невідомість місця перебування особи не можна було усунути за допомогою заходів, вжитих зацікавленими особами і державними органами.
  2. У випадку неможливості установити день одержання останніх відомостей про особу початком безвісної відсутності особи вважається перше число місяця, що слідує за тим, у якому були отримані останні відомості про відсутнього, а при неможливості встановити цей місяць — перше січня наступного року.
  Явка громадянина, визнаного безвісно відсутнім, усуває неможливість вирішення питання про його життя чи смерть, і тому рішення суду, засноване на такій неможливості, підлягає скасуванню.
  3. Неприпустиме визнання безвісно відсутньою особи, смерть якої не підлягає сумніву чи про яку вірогідно відомо, що вона жива, але немає точних відомостей про місце її перебування (наприклад, особа ховається у зв'язку з учиненням злочину, небажанням платити аліменти і т. ін.).
  
  Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме
  1. На підставі