рава вчиняти будь-якого правочину.
  3. Правочини від імені недієздатної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
  4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 ЦК).
  1. У випадку визнання фізичної особи недієздатною над нею встановлюється опіка.
  2. Правочини від її імені й у її інтересах вчиняє опікун. Недієздатна особа не може вчиняти ніяких правочинів.
  3-4. За шкоду, заподіяну недієздатною особою, відповідає її опікун (див. коментар до ст. 1184 ЦК). Коментар.
  1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною у порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством за наявності підстав, що встановлені в цивільному законодавстві (див. коментар до ст. 39 ЦК). Оскільки такими підставами є психічний розлад, внаслідок чого фізична особа нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, то у неї відсутні такі психічні якості, як воля і вина. Тому фізична особа, яка визнана недієздатною, втрачає деліктоздатність, тобто здатність відповідати за завдану шкоду.
  Згідно зі ст. 41 ЦК (див. коментар) правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє опікун. Тому обов'язок відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, покладається законом на його опікуна або заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за нею. Опікун та такий заклад відповідають за завдану шкоду за наявності своєї вини, що передбачається. Тобто за неналежне виконання своїх обов'язків щодо здійснення нагляду за недієздатним, що спричинило завдання шкоди (див. Розділ III Закону України від 22 лютого 2000 року "Про психіатричну допомогу"). Тому, особи, які відшкодували шкоду, завдану недієздатним, не мають права звернутися із регресною вимогою до безпосереднього заподіювача шкоди. Якщо зобов'язання із відшкодування шкоди мають тривалий характер,