ісцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
  У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
  4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
  5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
  6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
  1. Місцем проживання вважається місце, де фізична особа постійно чи переважно проживає. Воно має бути визначене з достатньою точністю (указання міста або іншого населеного пункту, вулиці, номера будинку). Свобода вибору місця проживання входить до змісту цивільної правоздатності фізичної особи і є одним із конституційних прав людини (ст. 33 Конституції України). ЦК вказує, що місцем проживання вважається житловий будинок, квартира, інше приміщення у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно чи переважно проживає (ч. 1 ст. 29 ЦК).
  2. Особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання. Місцем проживання дитини віком від 10 до 14 років, вважається місце проживання її батьків, усиновлювачів, опікуна, з якими вона проживає, місце перебування навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, у якому вона проживає, якщо інше місце проживання не передбачено за згодою між дитиною і цими особами. У випадку спору він вирішується органами опіки та піклування