авоздатності не виключає різного обсягу суб'єктивних прав, що належать окремим особам, їх обсяг залежить від її роду діяльності, її здібностей, одержуваних особою доходів, сімейного стану.
  Характерною рисою правоздатності є наявність у ній не лише прав, але й обов'язків. Ці обов'язки можуть бути пов'язані із здійсненням прав (ч. 8 ст. 41 Конституції України), а можуть існувати окремо, як наприклад, обов'язок не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні збитки, обов'язок дотримуватися Конституції України, законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. ст. 66 і 68 Конституції України).
  Конституція України передбачає юридичні гарантії правоздатності. Це право на звертання до суду, звертання за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод у відповідні міжнародні організації, членом чи учасником яких є Україна (ст. 55 Конституції України), а також право на самозахист (ч. З ст. 27 і ч. 5 ст. 55 Конституції України).
  3. Оскільки правоздатність нерозривно пов'язана з життям людини, вона виникає в момент народження людини і припиняється її смертю. Разом із тим, закон охороняє майбутні права ще не народженої дитини. Так, ст. 1261 ЦК відносить до числа спадкоємців першої черги дитину спадкодавця, зачату при його житті і народжену після його смерті (див. коментар до ст. 1261). Однак ще ненароджена дитина не є правоздатною. Якщо дитина народиться мертвою чи взагалі не народиться, права в неї не виникнуть. Отже зачата, але не народжена дитина, не є суб'єктом права. З положення закону про виникнення правоздатності в момент народження людини не можна робити висновок, що в немовляти цивільна правоздатність виникає у повному обсязі. Так