ж свідчить зміст ст. ст. 24 і 26 Конституції України. Кожне з цих прав — гарантована державою можливість набуття конкретного права, на основі якого за наявності певних юридичних фактів виникає визначене суб'єктивне право. Наприклад, право на заняття підприємницькою діяльністю (ст. 42 Конституції України) входить у зміст цивільної правоздатності. Однак суб'єктивне право на заняття підприємницькою діяльністю виникає тільки за умови реєстрації даної особи як суб'єкта підприємницької діяльності й одержання у випадках, передбачених законом, відповідно ліцензії. Разом із тим, навряд чи можна згодитися з точкою зору Т. С. Шкрум, відповідно до якої співвідношення між правоздатністю і суб'єктивним правом таке ж, як між можливістю і дійсністю (Цивільне право України. Кн. 1. / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К., 1999. — С. 83). Можливість переходить у дійсність, а правоздатність не переходить у суб'єктивне право. Вона є загальною абстрактною юридичною можливістю набуття суб'єктивних прав і обов'язків, на основі якої за наявності певних юридичних фактів, як було відзначено, виникають конкретні суб'єктивні права й обов'язки.
  2. Для цивільної правоздатності фізичних осіб в Україні характерна юридична рівність. Зміст правоздатності громадян не залежить від раси, кольору шкіри, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання чи інших ознак (ст. 24 Конституції України). Іноземці й особи без громадянства володіють рівною з громадянами України правоздатністю (ст. 26 Конституції). Це положення відповідає ст. 2 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 00Н 10 грудня 1948 року. Виняток може бути встановлений Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України). Разом із тим у законі може бути передбачене обмеження правоздатності.
  Рівність