ому акту), якщо він виданий органом або посадовою особою з перевищенням наданих йому законом повноважень або в межах компетенції, але з порушенням чинного законодавства. У випадку визнання акта незаконним немає потреби орган чи посадову особу зобов'язувати скасовувати рішення чи дію (акт), оскільки визнання його незаконним означає, що він не породив правових наслідків з дня його видання.
  Від суб'єкта матеріальної (майнової) відповідальності, тобто особи, за рахунок якої будуть відшкодовуватися збитки, слід відрізняти учасників процесуальних відносин у судах у справах про стягнення заподіяної шкоди фізичним і юридичним особам. Відповідачами будуть відповідні органи.
  
  Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
  1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
  2. Збитками є:
  1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
  2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
  3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
  Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
  4. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
  1-4. Основною формою компенсації