тами цивільного законодавства". Таким чином, відповідно до загальної тенденції зростання значення договору вказана норма прирівнює його положення до вимог актів законодавства.
  2. Стаття 23 Конституції України передбачає, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей. Це положення Конституції є підґрунтям правила ч. 2 ст. 13, яке полягає в тому, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Вказана норма відтворює положення Конституції України, але відрізняється від правила ст. 23 Конституції тим, що є більш категоричною, а також ширшою за замістом. Якщо правило Конституції наголошує на реалізації права на вільний розвиток своєї особистості (за умови, що при цьому не порушуються права і свободи інших людей), то ч. 2 ст. 13 ЦК наголошує на обов'язку особи, котрий супроводжує здійснення нею її права. Крім того, зміст норми ЦК є ширшим, оскільки включає заборону на дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Таким чином, коментована норма об'єднує в собі положення статей 23, 41, 68 Конституції України, розвиваючи та доповнюючи положення вказаних норм.
  3. Частина 3 ст. 13 ЦК розрізняє два види зловживанням правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом, пов'язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.
  Навмисне завдання шкоди іншій особі є цивільним правопорушенням, що може спричинити відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, стягнення штрафу тощо. Таке правопорушення характеризується наявністю умислу порушника. І хоча для цивільної відповідальності