д, обов'язок сплати податку тощо).
  4. Відмова від права може бути "безадресною", якщо особа має метою саме позбавитися свого права. Разом з тим, можлива відмова від майнового права з переданням цього права іншій особі. Винятки з цього загального правила можуть бути встановлені законом. Зовнішньо таке передання теж може нагадувати відмову від права (наприклад, при даруванні). Однак різниця полягає в тому, що при відмові немає наступництва, і тому майнове право взагалі припиняє своє існування. При переданні майнового права воно зберігається як таке, і лише змінюється суб'єкт, що має це право, тобто відбувається правонаступництво.
  5. Важливою гарантією здійснення права є презумпція, тобто припущення добросовісності та розумності дій того, хто має це право. Така презумпція діє до того часу, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Отже, щодо кожної особи, яка має цивільне право, передбачається, що вона сама здатна визначити призначення цього права, доцільність та характер його здійснення. При цьому "добросовісність" має трактуватися як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників цивільних відносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" як категорія інтелектуальна, що передбачає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права.
  
  Стаття 13 Межі здійснення цивільних прав
  1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
  2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
  3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
  4. При здійсненні цивільних прав особа