іють реалізацію тих можливостей, які передбачені змістом суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права може відбуватися шляхом вчинення як фізичних, так і юридичних дій. Наприклад, власник користується майном (фактична дія), що належить йому, або продає його (юридична дія).
  2. Частина 2 ст. 12 ЦК встановлює, що нездійснення особою цивільного права не є підставою для припинення цього права, крім випадків, встановлених законом. Отже, хоча особа може ставитися до цивільного права так, ніби воно їй непотрібне, це не означає, що котрийсь із державних органів може позбавити її права володіння або розпорядження цим правом. Виняток складають випадки, прямо передбачені законом. Наприклад, ст. 352 ЦК передбачає викуп пам'ятки історії та культури, якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам'ятки історії та культури їй загрожує пошкодження або знищення (див. коментар до ст. 352).
  Оскільки у ч. 2 ст. 12 вжито термін "закон", а не "акти законодавства", можна зробити висновок про те, що підстави припинення цивільного права можуть бути встановлені лише у законах, але не у підзаконних нормативних актах.
  3. Спеціальні правила передбачені щодо використання майнових прав. Особа може не лише пасивно ставитися до свого майнового права, не використовуючи його, але й активно довести "непотрібність" для неї такого права, відмовившись від нього шляхом волевиявлення. Однак тут існують обмеження, пов'язані з необхідністю документального оформлення права на окремі види об'єктів. Внаслідок цього відмова від права власності на транспортні засоби, тварини, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Якщо такого порядку не дотримано, то особа продовжує вважатися суб'єктом права власності. Вона зберігає суб'єктивні права так само як і пов'язані з цими правами обов'язки (наприклад,