У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо на підставі рішення суду. Прикладом такого юридичного факту може бути рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою (ст. 43 ЦК), оголошення її померлою (ст. 46 ЦК) тощо. Рішення суду може бути правовстановлюючим (визнання права власності за особою), правоприпиняючим (визнання правочину недійсним), правозмінюючим (рішення про примусовий обмін жилого приміщення), правопоновлюючим (скасування рішення про визнання особи недієздатною).
  6. Події, тобто такі обставини, що виникають та існують незалежно від волі людини і непідконтрольні їй, також мають юридичне значення у випадках, коли вони вказані в актах цивільного законодавства або договорі як такі, що породжують цивільно-правові наслідки. До подій належать явища природного (повінь, землетрус, буревій тощо) або соціального (війна, страйк тощо) характеру.
  
  Стаття 12. Здійснення цивільних прав
  І. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
  2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
  3. Особа може відмовитися від свого майнового права.
  Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
  4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
  5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.
  1. Ключовим поняттям, що використовується у коментованій статті, є категорія "цивільне право". Цивільне право — це можлива поведінка уповноваженої