існування і надання доступної для сприйняття форми (див. коментар до книги IV).
  Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є цивільним правопорушенням (деліктом) і тягне виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди, змістом яких є право потерпілого (кредитора) на відшкодування завданої йому шкоди і обов'язок порушника (боржника) компенсувати шкоду (див. главу 82 ЦК).
  Поняття "інші юридичні факти" охоплює такі різні категорії, як: 1) правомірні дії суб'єктів приватного права, котрі, однак не є правочинами; 2) правомірні дії суб'єктів публічного права — акти управління; 3) неправомірні дії, що не підпадають під поняття завдання шкоди; 4) юридичні стани або ж акти цивільного стану; 5) приписи закону; 6) судові рішення; 7) події тощо.
  Деякі з цих юридичних фактів охарактеризовані у наступних частинах ст. 11 ЦК. Деякі не вказані у цій статті, але містяться в інших нормах ЦК та інших актах цивільного законодавства.
  Правомірними діями (але не правочинами) є юридичні вчинки. Юридичні вчинки — це дії суб'єктів цивільного права, які не спрямовані на виникнення правових наслідків, але породжують останні внаслідок припису норми цивільного права. Юридичними вчинками, наприклад, є знахідка, виявлення скарбу, рятування життя та здоров'я фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, ведення справ без доручення тощо. Як зазначалося, такі дії не є правочинами, оскільки волевиявлення не спрямоване на набуття, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків. Іноді можливість їх вчинення і наступний правовий результат взагалі не пов'язуються з волевиявленням особи (наприклад, знахідка, виявлення скарбу. Див. коментар до ст. 337, 343 ЦК). Разом з тим, у багатьох випадках юридичні вчинки усе ж таки мають вольовий характер, оскільки волю особи спрямовано на досягнення правомірного результату, хоча