нтується, врегульоване досить спірне практичне питання щодо обмеження повноважень органів управління. Так у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили. Наприклад, не може бути визнаним недійсним правочин, що був вчинений директором товариства, який не мав право відповідно до установчих документів вчиняти такі правочини. Як виняток, розглядаються випадки, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
  4. Якщо особи, які виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Наприклад, директор уклав договір з перевищенням своєї компетенції, згідно з яким юридична особа зазнала збитків. До відповідальності можуть бути притягнуті члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виконують обов'язки щодо представництва.
  
  Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи
  1. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
  2. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.
  1. У ЦК 1963 р. місцем знаходження юридичної особи визнавалось місцезнаходження її постійно діючого органу, а місцем знаходження останнього визнавалось те місце, де розташоване приміщення, в якому працює її виконавчий орган — дирекція, правління на чолі з директором, начальником, головою тощо.
  На відміну від ЦК 1963 р., у новому ЦК не дається визначення місцезнаходженню юридичної особи, а лише зазначається, що це місце визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах (див. коментар до