ня громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним від 28 березня 1972 р. (зі змінами від 29 листопада 1974 р., від 24 квітня 1981 р., від ЗО березня 1984 р., від 25 грудня 1992 р. і від 25 травня 1998 р.) зазначено, що даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я, виписки з історії хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними установами. Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 60 ЦПК висновок експерта для суду не є обов'язковим. Суд оцінює висновок експерта поряд з іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Незгода суду з висновком експерта повинна бути ним вмотивована в рішенні або ухвалі (ч. 5 ст. 60 ЦПК).
  3. У ЦК враховано, що порушення справи про визнання особи недієздатною може спричинити для неї моральні чи фізичні страждання. Тому ч. З ст. 39 ЦК передбачає, що коли суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога пред'явлена недобросовісно, без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
  
  
  Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною
  1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
  2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.
  1-2. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших доказів може