у свою чергу, можуть бути поділені на дві групи
  1) закони України, 2) підзаконні акти.
  Значення такого поділу полягає в тому, що вимальовується чітка ієрархія у системі цивільного законодавства, а відтак — критерії визначення юридичної сили окремих актів у цій галузі. Вони полягають у тому, що акти цивільного законодавства мають видаватися відповідно до Конституції України та ЦК. ЦК не може суперечити Конституції, цивільні закони мають відповідати ЦК, підзаконні акти не можуть суперечити ЦК та іншим цивільним законам. Як підзаконні акти, так і цивільні закони при змінах і доповненнях мають узгоджуватися з ним.
  3. Цивільні відносини можуть також регулюватися актами Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції України)
  4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України, що мають загальнонормативний характер і регулюють цивільні відносини. Вимогою до актів Президента та Кабінету Міністрів у галузі цивільного права є відповідність цих актів Конституції, ЦК або іншому закону. Не є актами цивільного законодавства постанови Кабінету Міністрів, які мають правозастосовчий характер і стосуються лише окремих суб'єктів цивільного права. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів про створення або реорганізацію державного вищого навчального закладу не є нормативним актом, а являє собою акт застосування права.
  5 Інші органи державної влади можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених законом. Вимогами до таких актів інших органів влади України є 1) наявність у законі вказівки про те, що той чи інший орган державної влади може видавати нормативно-правові акти, 2) відповідність актів, виданих