що діють у межах і порядку, передбачених для них законодавством України (ст. 6 ЦК).
  У процесі виконання своїх функцій судові органи постановляють рішення, які після набрання ними законної сили є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст. 14 ЦПК).
  Рішення, не виконані добровільно, виконуються примусово органами державної виконавчої служби і посадовими особами у порядку виконавчого провадження, встановленого законодавством України.
  Державна виконавча служба входить до системи органів державної виконавчої влади. Виконавче провадження врегульоване законодавством про виконавче провадження України, до якого належать: Закон України від 24 березня 1998 р. «Про державну виконавчу службу»1, Закон України від 22 квітня 1999 р. «Про виконавче провадження»2, Інструкція МЮ України від 15 грудня 1999 р. «Про проведення виконавчих дій», інші законодавчі акти, включені до цього посібника. Основою цих законодавчих актів є Конституція України.
  Законодавство про виконавче провадження — це сукупність правових норм, які входять до системи адміністративнопроцесуального права і предметом регулювання яких є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів державної виконавчої служби України, спрямованої на примусове виконання
  1 Голос України. — 1998. — 21 квітня.
  2 Урядовий кур'єр. — «Орієнтир». — 1999. — № 101. — 3 червня.
  4
  рішень, ухвал, постанов судових і несудових органів у передбачених законом випадках.
  Такі правовідносини виконавчого провадження встановлюють адміністративнопроцесуальний порядок примусового виконання рішень судових і несудових органів, який визначається: системою процесуальних дій, котрі вчиняються державними

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-441 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>