ти заяву про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання рішення (ст. 33 Закону, ст. 351 ЦПК) про зупинення виконавчого провадження (ст. 36), про відкладення проведення виконавчих дій (ст. 32);
  12) оскаржувати: постанову про зупинення виконавчого провадження (ст. 36), постанову про закриття виконавчого провадження (ст. 37), про закінчення виконавчого провадження (ст. 39), постанову про стягнення виконавчого збору (ст. 46).
  Крім зазначених прав, стягувач і боржник мають тільки властиві для них права. Стягувач має право:
  1) подавати заяву про відкриття провадження до районних (міських) відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції за місцем проживання, роботи боржника або за місцем знаходження його майна (ст. 20 цього Закону). Відповідно до ст. 18 цього Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження про примусове виконання рішення за заявою стягувача або його представника;
  2) подавати заяву: про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення ви
  22
  конавчого документа (ч. 2 ст. 29, статті 23, 40 цього Закону, статті 350, 353 ЦПК), про оголошення розшуку боржника чи дитини (ст. 355 ЦПК).
  Боржник має право: зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу (ст. 56), а також визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно (ст. 61) та інші предмети.
  Сторони у виконавчому провадженні користуються ще деякими іншими правами, передбаченими законодавством України.
  На сторін покладаються також обов'язки — загальні і спеціальні. Загальні: сумлінно користуватися всіма наданими їм правами з метою забезпечення повного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-441 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>