жників. Умовно можна назвати співучасть на боці стягувачів з обставин, визначених ч. 1 ст. 49 цього Закону, за якими у разі, якщо в районному чи міському відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного і того ж боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження;
  3) на заміну себе правонаступниками. За правилом ч. 4 ст. 11 цього Закону, у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець зобов'язаний своєю постановою здійснити заміну цієї сторони правонаступником, визначеним відповідно до закону: в разі смерті громадянина, ліквідації юридичної особи, уступки права чи прийняття на себе обов'язку іншої особи тощо, тобто у випадках настання правонаступництва в матеріальних правовідносинах майнового, але не особистого характеру.
  Для правонаступника всі дії, вчинені стороною до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові в тій мірі, в якій вони були б обов'язковими для сторони, котру правонаступник замінив. Правонаступник набуває всіх нездійснених і нереалізованих прав попередника (сторони) на час вступу у виконавче провадження і, виходячи з дії принципу диспозитивності, може вільно ними розпоряджатися;
  4) заявляти відводи державному виконавцю, експерту, спеціалісту, перекладачу. Такі особи не можуть бути учасниками виконавчого провадження і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, котрі беруть участь у виконавчому провадженні чи заінтересовані в результатах виконання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості. Відвід цим особам може бути заявлений сторонами або їх представниками шляхом подачі письмової заяви у будьякий час до закінчення виконавчого провадження. Відвід державного виконавця вирішується

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-441 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>