остійного закріплення в Законі «Про виконавче провадження». Нормативною його базою є ст. 10 Конституції України, якою передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова та гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
  Розвиває це правило стосовно цивільного судочинства ст. 9 ЦПК, яка може бути субсидіарно застосована також у виконавчому провадженні, яке провадиться українською мовою або мовою більшості населення цієї місцевості. Особам, що беруть участь у виконавчому провадженні і не володіють мовою, якою здійснюється провадження, забезпечується право робити заяви, давати пояснення, заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача.
  Статтею 15 цього Закону передбачено, що в разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача. Особі, якій потрібні послуги перекладача, державний виконавець надає строк для цього запрошення. Коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець.
  Отже, цим правилом підтверджується дія вказаного принципу, згідно з яким особам, які беруть участь у виконавчому провадженні і не володіють українською мовою, забезпечується право заявляти клопотання, давати пояснення виконавчих дій у пресі, висловлювати свої доводи, міркування тощо (ст. 29 цього Закону) рідною мовою, користуючись послугами перекладача. За виконану роботу перекладач має право на винагороду, що належить до витрат, пов'язаних

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>