овими особами, які здійснюють примусову реалізацію рішень, ухвал, постанов судових і несудових органів — з одного боку, та між особами, котрі беруть участь у виконавчому провадженні і залучаються до проведення виконавчих дій — з другого боку, на підставах, у спосіб та в межах, встановлених законом. Такі правовідносини виникають, як правило, за схемою: державний виконавець — стягувач, державний виконавець — боржник, державний виконавець — експерт тощо.
  Але зазначені відносини у виконавчому провадженні можуть виникати також між особами, які беруть участь у виконавчому провадженні (стороною та її представником, стороною та перекладачем — статті 12, 15 Закону «Про виконавче провадження») та іншими.
  У процесі примусового виконавчого провадження можуть виникнути не тільки адміністративні процесуальновиконавчі правовідносини, а й цивільнопроцесуальні, арбітражнопроцесуальні правовідносини між органом державної виконавчої служби і судом, арбітражним судом. Відповідно до ст. 28 Закону «Про виконавче провадження» у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець має право звернутися до суду чи іншого ор
  5
  
  гану (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Така заява має бути розглянута у десятиденний строк від дня її надходження.
  Процесуальноправовий порядок роз'яснення рішення суду в цивільних справах передбачений ст. 215 ЦПК, за якою в разі, коли рішення є незрозумілим, суд, який розглянув справу, на прохання осіб, що брали участь

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>