ити вести справу в суді, а, отже, і у виконавчому провадженні, іншій особі, яку вони обрали як представника (ч. 4 ст. 111 ЦПК);
  7) інші особи, допущені у виконавче провадження органом державної виконавчої служби, який примусово реалізує рішення судових чи несудових органів. Допуск таких осіб до участі в справі у цивільному чи арбітражному судочинстві не означає їх автоматичного допуску представниками і у виконавче провадження.
  Функції представника у виконавчому провадженні не можуть виконувати певні особи. Відповідно до ст. 13 цього Закону представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
  1) особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передбаче
  них законом;
  2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;
  3) судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім випад
  ків, коли вони діють як законні представники або як уповнова
  жені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого про
  вадження;
  4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснюва
  ти представництво.
  Представництво у виконавчому провадженні можливе як для сторін, так і осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій — органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому Законом «Про виконавче провадження» (ст. 10 цього Закону).
  Аналіз представництва у виконавчому провадженні дає підставу зробити висновок, що воно може бути класифіковане на види: за підставами виникнення, за способами виникнення, за ознаками осіб, в інтересах яких здійснюється представництво, та за ознаками осіб, які його здійснюють.
  За підставами представництво поділяється

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>