овадженні.
  Правовідносини між представником і органом державної виконавчої служби виникають у виконавчому провадженні в процесі примусового виконання рішень судових та несудових органів і регулюються нормами Закону «Про виконавче провадження», іншим законодавством України.
  23
  
  
  
  Представник у виконавчому провадженні покликаний виконувати дві функції: представляти сторону, бути її повіреним, тобто здійснювати представництво, а також захищати права та інтереси сторони, тобто здійснювати правонаступництво.
  Правове становище представника у виконавчому провадженні у нормативному порядку окремо не визначене. Але норма, встановлена ч. 1 ст. 12 цього Закону про те, що сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні через представника, свідчить про те, що представники можуть мати всі права і нести всі обов'язки сторони (ст. 29 та інші) в межах обсягу, визначеного стороною. Не можуть вони тільки реалізовувати обов'язки боржника, який зобов'язаний, згідно з рішенням, вчинити певні дії особисто (ч. 1 ст. 12 цього Закону).
  Законодавство про виконавче провадження не врегульовує питання про те, хто може бути представником сторони, тому в цьому разі можуть бути застосовані субсидіарно норми цивільного процесуального права України, зокрема, статті 111 і 112 ЦПК України, які визначають коло осіб, що можуть бути представниками в цивільному процесі України і послуги яких переносяться на виконавче провадження.
  Керуючись вказаними нормами, можна визначити, які особи можуть бути представниками у виконавчому провадженні:
  1) члени органів управління,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>