ження про вселення, при наявності на це підстав, державний виконавець виносить постанову, після затвердження якої начальником відділу державної виконавчої служби здійснюється повторне вселення. У цьому випадку державний виконавець має право застосувати до боржника штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону.
  При відсутності підстав для відновлення виконавчого провадження, державний виконавець виносить про це відповідну постанову, яка також затверджується начальником відділу державної виконавчої служби. Зазначені постанови можуть бути оскаржені до суду у десятиденний строк.
  У випадку, коли особа, яка перешкоджає проживанню (перебуванню) стягувача не є боржником, виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення не проводиться.
  Стягувач у цьому разі може звернутися до такої особи з позовною вимогою про вселення, яка вирішується в порядку цивільного судочинства.
  У встановленому порядку виконання рішень про виселення і вселення виконується рішення про примусовий обмін (ст. 81 Закону).
  Державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження про примусовий обмін встановлює строк для добровільного виконання рішення боржником.
  При добровільному виконанні рішення сторони — стягувач і боржник — підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.
  У випадку, коли рішення про примусовий обмін не виконується добровільно, державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до ст. 79 і 80 Закону, якими передбачений відповідний порядок примусового виконання

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>