дженням здоров'я, а також втратою годувальника — у межах стягнення за один місяць.
  З підстав, передбачених ст. 218 ЦПК, суд, постановляючи рішення, має право допустити негайне його виконання у випадках: 1) присудження винагороди авторам за використання творів у галузі науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів права інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи; 2) якщо від затримки виконання рішення може статися значна шкода для сторони, на користь якої постановлене рішення; 3) коли є підстави вважати, що виконання рішення згодом може стати неможливим або утрудненим.
  Аналіз правила п. З ст. 25 цього Закону про те, що негайному виконанню підлягають рішення, якщо про це передбачено самим рішенням або законом, дає підстави зробити такий висновок: якщо суд, постановляючи рішення, не допустив за ним негайне виконання, зокрема, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом (п. З ст. 217 ЦПК), то державний виконавець, керуючись п. З ст. 25 цього Закону повинен здійснити за ним негайне виконання. Але такі дії є порушенням предметної компетенції суду, ставлять під контроль державного виконавця перевірку повноти рішення суду, його законності та порушують принцип незалежності суду.
  Недолік рішення суду, в якому відсутні вказівки про обов'язкове негайне виконання, за ст. 214 ЦПК виправляється шляхом постановлення додаткового рішення.
  До загальних правил виконавчого провадження належать нормативне визначені положення про час вчинення виконавчих дій.
  Статтею 32 цього Закону встановлено, що судовий виконавець провадить виконавчі дії в робочі дні не раніше

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-483 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>