новлення автономної республіки в Криму. Формально референдум проводився в рамках відновлення історичної справедливості, з тим, щоб зробити Крим суб’єктом Союзу і учасником Союзного договору. Проте це робилося до масового повернення на цю землю кримських татар, тобто фактично виключало їх з процесу вирішення долі їх історичної батьківщини. Референдум проводився в інтересах тодішньої партійної верхівки Криму, яка у випадку позитивного вирішення питання автоматично суттєво підвищувала свій статус від обласного керівництва до республіканського, до того ж суб’єкта Союзу. Таким чином, вони виходили б з юрисдикції України і безпосередньо підпорядковувались би Москві. Така ситуація була вигідною і російським шовіністичним колам.
  В той час керівництво Російської Федерації на чолі з Б.Єльциним відстоювало позицію, за якою планувалося автономним республікам будувати відносини з союзними республіками з позицій суверенних держав і на підставі договорів. Це також робило проблематичними підписання договорів і збереження територіальної цілісності союзних республік, зокрема й України. В таких умовах і проводився референдум 20 січня 1991р. Питання було сформульоване таким чином: відновлювати чи не відновлювати державність у формі Кримської АРСР як об’єкта Союзу і учасника союзного договору? За результатами референдуму Верховна Рада УРСР прийняла рішення про відновлення Кримської АРСР. Однак Організація кримськотатарського національного руху бойкотувала референдум, а проведений у червні 1991р. курултай кримськотатарського народу заявив, що «Крим є національною територією кримськотатарського народу, на якій тільки він володіє правом на самовизначення так, як воно викладено в міжнародних правових актах, визнаних світовим співтовариством». Така позиція породжувала багато запитань, в тому числі і з боку республіканських органів. Бо якщо Крим є національною територією, то як бути з українським та російським

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>