ї та суверенні права України. Кримська проблема має і міжнаціональне і релігійне забарвлення, що теж створює передумови політичних конфліктів.
  Кримське питання має своє політичне підгрунтя і свою історію. У 1944р. з Криму були виселені кримські татари, болгари та греки. Кримська АРСР у 1945р. була перетворена на Кримську область у складі РРФСР. Після насильницької депортації автохтонного населення економіка занепала, півострів спустів. Сюди почали вербувати населення з Росії, але переселення, а особливо відбудова сільського господарства йшли дуже мляво і повільно. Зять тодішнього Першого секретаря ЦК КПРС досить відомий журналіст О.Аджубей у своїх спогадах описує поїздку з Хрущовим восени 1953р. до Криму. Він відверто пише, що Хрущова сильно вразили цілі натовпи переселенців, які, якось дізнавшись про його приїзд, намагалися висловити йому свої претензії і проблеми. Вони задавали питання про їжу, житло, допомогу. Переселенці приїхали з Поволжя, північних російських областей. «Вони кричали: «Нас пригнали», – звичайний стогін людей, які зневірилися у надійній долі. З натовпу лунали і зовсім істеричні крики: «Картопля тут не росте, капуста в’яне». Або раптом вкрай сумне: «Клопи заїли». «Чого ж їхали?» – питав Хрущов. – І натовп видихав: «Обманули». Аджубей вимушений визнати, що картина справді була безрадісною. Висохла земля, зруйнований війною і сталінськоберіївськими опричниками край, спустілі селища. Все це вимагало оперативних рішень. Хрущов вирішив їхати до Києва. І вже ввечері на прийомі у Маріїнському палаці в столиці України він неодноразово звертався до кримських проблем і «умовляв українців допомагати відродженню земель». «Там южане нужны, кто любит садочки, кукурузу, а не картошку», – робив висновок він.
  Таким чином, проблема Криму як, перш за все, соціальноекономічна була помічена Хрущовим ще восени 1953р. і, вочевидь, наштовхнула його на думку про можливість і необхідність

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>