те, що він достатньо послідовно здійснював лінію на державотворення в Україні і стояв біля витоків цього процесу у 1991 – 1994рр.
  Досить рельєфно виявились недоліки і в діяльності виконавчих структур. Українським державцям не вистачало самостійності мислення, кругозору, бачення перспективи. Суттєво впливало те, що в умовах незалежності треба було діяти «незалежно», самостійно, а не всі це уміли. За вдалим виразом Володимира Литвина, українська номенклатурна еліта, якби не незалежність, продовжувала б ходити в «номенклатурних підлітках».
  Погіршення соціальноекономічного становища, загострення вертикальних і горизонтальних політичних конфліктів призвели до кризи влади і рішення про дострокові вибори Верховної Ради і Президента України. Оцінюючи цей період, Президент України Л.Кучма писав: «Епоху 1991 – 1994рр. можна розглядати як епоху політичного романтизму, як час, коли закладалися тільки перші основи і фундаменти державних інститутів. Але й вони зіграли свою особливу і грандіозну історичну роль: в цей період ми отримали визнання у світі, відмовившись від ядерної зброї; впровадили нову політичну модель, засновану на багатопартійності; заклали основи громадянського суспільства, зробили перші кроки від адміністративнокомандної системи до ринку».
  §2. КРИМСЬКИЙ ВУЗОЛ
  Кримська проблема у широкому розумінні характеризується переплетінням конфліктів різного типу. Тут і горизонтальні конфлікти, пов’язані з протиріччями між окремими політичними групами і політичними діячами; вертикальні конфлікти, які відбивають суперечності між суб’єктами політичної влади різних рівнів (у даному випадку центральними і місцевими, кримськими державними органами). Крім того, якщо говорити про масштабність конфлікту навколо Криму, то його можна охарактеризувати і як міждержавний, оскільки у цій проблемі – проблемі державної належності Криму, розміщення Чорноморського флоту зіткнулися геополітичні інтереси

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>