ервня 1994 року.
  У червні ж 1993р. Л.Кравчук підписав указ про створення надзвичайного комітету всередині Кабінету Міністрів з питань оперативного управління народним господарством. У функції комітету, який мав очолити Л.Кучма, входили розробка і реалізація заходів щодо стримування інфляції, стабілізації виробництва і соціального захисту населення. Структура виконавчої влади за цим указом підлягала істотному перерозподіленню. Однак прем’єрміністр, з яким вся ця програма дій не була погоджена, відмовився очолити надзвичайний комітет. Президент був змушений відкликати указ і пішов на скорочення штату своєї адміністрації, ліквідувавши в ній комісії та ради, що дублювали відповідні структури Кабінету Міністрів. Це свідчило про те, що Президент пішов назустріч прем’єру, зрозумівши, що загострення політичної та соціальноекономічної ситуації може мати дуже негативні наслідки й для нього, і тут на перший план виходить вже не боротьба за владу, а необхідність її збереження в даних руках взагалі.
  Л.Кучма разом з В.Пинзеником розробили конкретний план економічних реформ, який був оприлюднений наприкінці липня 1993р. Ним передбачалися такі комплексні заходи: заборона пільгового кредитування; скорочення субсидій на продовольчі товари; контроль Національного банку за асигнуваннями, затвердженими парламентом; початок широкомасштабної приватизації та заходи щодо економії енергоносіїв. Для реалізації цих заходів потрібна була законодавча підтримка Верховної Ради – доповнення потребували 38 існуючих законів і прийняття 13 нових. Однак Верховна Рада, в силу політичних амбіцій окремих лідерів фактично заблокувала здійснення курсу на невідкладну лібералізацію економіки. В.Пинзеник відмовився від посади віцепрем’єра в серпні 1993 року. Після цього Л.Кучма заявив, що цьому уряду залишилося жити лічені дні. Проте він зробив ще одну спробу уточнити повноваження шляхом чіткішого розподілу влади. У виступі

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>