разом з тим позбавляло його елементів реальної влади.
  Перший політичний історичний конфлікт між Президентом і прем’єрміністром виник у березні 1993р. у зв’язку з процесами об’єднання підприємців. Л.Кравчук, справедливо вважаючи, що таке об’єднання може бути суттєвим зміцненням його соціальної бази, наполягав, щоб воно створювалось при Президенті. Л.Кучма – відповідно – при уряді. В кінцевому рахунку переважила друга точка зору.
  Ще однією конфліктною ситуацією початку 1993 року стало питання про позбавлення депутатських повноважень членів Кабінету Міністрів. З точки зору юридичної це пов’язано з тим, що в Конституції (ст.85 і 931) особи, які займають посади в органах виконавчої влади, не можуть бути народними депутатами. Необхідно було підтвердити це відповідною постановою Верховної Ради. Конфліктна ситуація стосувалася не тільки уряду і навіть меншою мірою уряду, а скоріше представників «Народної Ради» у самій Верховній Раді. Зокрема, мова йшла про першого віцепрем’єра І.Юхновського – одного з лідерів «Народної Ради», звільнення якого з посади було б відчутним ударом по авторитету цієї депутатської групи.
  І.Юхновський, який відчував себе не зовсім зручно на посаді першого віцепрем’єра з різних причин (в тому числі через деякі непорозуміння з Президентом і протиріччя з комісіями Верховної Ради з питань агропромислового комплексу і відродження та соціального розвитку села) , сам подав у відставку, заявивши, що робота у Верховній Раді є не менш відповідальною.
  Другим, більш суттєвим конфліктом між Президентом Л.Кравчуком і прем’єрміністром Л.Кучмою стала відкрита боротьба за збільшення своїх повноважень. Виступаючи з доповіддю Кабінету Міністрів «Про соціальноекономічне і політичне становище, що склалося в Україні, та шляхи виходу з нього» на засіданні Верховної Ради 18 травня 1993р., прем’єрміністр звернувся до народних депутатів з проханням про продовження надзвичайних повноважень.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>