нять, за допомогою яких конструюються остаточні аргументи на користь тієї чи іншої політичної позиції . У соціальному житті в цілому має значення не лише економічний капітал, але й капітал символічний, пов’язаний з поняттями престижу, достоїнства і впливу. З приводу цього сучасний французький соціолог П.Бурдьє пише так: «Співвідношення об’єктивних сил прагне відтворити себе у співвідношенні символічних сил, у баченні соціального світу, що сприяє утвердженню даного співвідношення сил. У боротьбі за нав’язування легітимного бачення соціального світу… агенти мають владу, яка пропорційна їх символічному капіталу, тобто тому визнанню, яке вони отримують від групи» .
  На думку зарубіжних політологів, у процесі політичних відносин влада проявляє себе через такі основні ознаки і функції:
  – примус (прямий чи опосередкований);
  – принаджування (підкуп, обіцянка, хабар);
  – блокування намірів (тобто перешкода конкурентові в боротьбі за владу);
  – «створення вимог» (штучне формування потреб, що їх може задовольнити лише агент влади);
  – «розтягнення сітки влади» (залучення додаткових чинників залежності суб’єкта від влади);
  – шантаж (погрози нині чи залякування карою за непокору в майбутньому);
  – підказка (ненав’язливе впровадження в масову свідомість вигідних владі настанов чи забобонів);
  – інформаційний контроль (прямий чи опосередкований, за допомогою рекомендацій, застережень, помсти) .
  Влада багатоаспектна і тому визначень її теж багато. Як нам здається, найближчим до оптимального є таке: «Влада – це організована сила, яка за допомогою авторитету, права та примусу здійснює реальний вплив на суспільство в цілому і на окремих людей». Якою мірою політична влада складається з інтерференції (тобто нашарування, накладення) багатоманітних вольових потягів до влади. Така інтерференція волей може посилити або послабити владу в залежності від спрямованості «хвиль» волі того чи іншого суб’єкта.
  У

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-328 * збірник літератури №69 * >>>далее>>>